Skoropadskyi.jpg
Skoropadskyi_text.jpg
© Copyright
Getman_Ivan_Skoropadsky_web.jpg
© Copyright

2018, полотно, олія, 80Х60 см

Іван Скоропадський

(бл.1646  1722)

Іван Ілліч Скоропадський гетьман Лівобережної України (1708 – 1722). Народився в місті Умань. У 1674 році переселився на Лівобережжя. Розпочав свою карʼєру з посади військового канцеляриста при гетьманському уряді, потім був чернігівським полковим писарем, генеральним бунчужним, генеральним осавулом, стародубським полковником. Брав участь у боротьбі проти турецьких і татарських військ під час московсько-турецької війни 1676 – 1681 років і Кримських походів у 1687 і 1689 роках.

 

Життя в Гетьманщині в умовах старшинських чвар і втручання московської влади у внутрішні справи козацької автономії викшталтували таки риси характеру Скоропадського як обережність, зваженість, уміння пристосовуватися до обставин та неабиякий дипломатичний хист. Водночас він був людиною твердих консервативних переконань, безумовно, патріот свого часу він був близьким до Івана Мазепи та співчував його намірам. 

Після переходу гетьмана Івана Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ 62-річного Скоропадського за наказом Петра І на старшинській раді в Глухові 6 листопада 1708 року обрали гетьманом. Для контролю за діяльністю гетьмана та старшини московський монарх призначив спеціального наглядача міністра-резидента А. Ізмайлова. Готуючись до генеральної баталії зі шведською армією, Петро І наказав зруйнувати Чортомлицьку Січ, а Скоропадський не зміг йому завадити. Під час Полтавської битви 1709 року гетьман очолював козацькі полки, які перебували під загальним командуванням московської армії. Водночас, гетьман неодноразово звертався до московського монарха з проханням про поліпшення становища населення Гетьманщини, а також щодо реабілітації старшин, які перейшовши разом з Іваном Мазепою на бік Карла ХІІ, зрештою повернулися з еміграції в Гетьманщину. 

Протягом років свого гетьманства Іван Скоропадський став найбільшим землевласником Гетьманщини. Він одним із перших гетьманів почав видавати універсали, за якими козаків офіційно зобовʼязували виконувати повинності на користь держави, а посполиті за подання скарги на можновладців каралися побиттям і арештом. Водночас протягом життя Іван Скоропадський разом із дружиною Анастасією Марківною опікувався православною церквою, був її щирим меценатом. Смерть гетьмана пришвидшило рішення Петра І про заснування у травні 1722 року Малоросійської колегії, яка мала замінити собою гетьманське правління. Помер Іван Скоропадський у місті Глухів у липні того ж 1722-го. Похований у родинній усипальниці на території Гамаліївського Свято-Харлампіївського монастиря.

         Література:

  1. Гуржій О. Іван Скоропадський. К., 1998.

  2. Гуржій О., Реєнт О. Від гетьмана до гетьмана: Рід Скоропадських в історії України. К. Суми, 2011.

  3. Коструба Т. Гетьман Іван Скоропадський (1702 ‒ 1722). Львів, 1932.

  4. Лазаревский А. Люди старой Малороссии. Семья Скоропадских // Исторический вестник, 1880.

  5. Мельник Л. Гетьман Іван Скоропадський // Памʼять століть, 1997, №4.

  6. Ковалевська О. Таємниці козацьких портретів. К., 2019.

 

 

Перший свій портрет Івана Скоропадського я написала у 2013 році. Мені тоді здавалося, що існує доволі багато прижиттєвих його портретів, тому не дуже заглиблювалася у вивчення іконографії свого героя. Але в подальшому, коли з 2017 року мене почав консультувати дослідник історичного одягу Сергій Шаменков, мені довелося написати новий портрет цього гетьмана і зовсім «передягнути» його. За основу я взяла прижиттєвий портрет з Успенської церкви Києво-Печерської Лаври (збереглося лише чорно-біле фото), де він у білому шовковому жупані, а на плечах накинута підбита дорогим хутром кирея. До нашого часу зберігся гетьманів тканинний пояс, яким я його й підперезала.