Sirko.jpg
Sirko_text.jpg
© Copyright
© Copyright
Sirko_web.jpg
© Copyright

2020, полотно, олія, 100Х85 см

Іван Сірко

(бл. 1618 – 1680)

 

Іван Дмитрович Сірко військовий і політичний діяч, кальницький, ніжинський і зміївський полковник, кошовий отаман Запорозької Січі. Походив із української православної шляхти. 

Імовірно, брав участь у Тридцятилітній війні 1618  1648 років у Європі, де у складі французьких військ здобував фортецю Дюнкерк на узбережжі Північного моря, зайнятого іспанцями. Вперше ім'я Сірка згадується в документах, датованих 1653 роком тоді він розгромив ординців, які після Жванецької облоги поверталися додому з великою кількістю полонених мирних мешканців Поділля. 

Протягом 1657– 1659 років перебував в опозиції до Івана Виговського, активно боровся проти курсу гетьмана, спрямованого на зближення з Річчю Посполитою та Кримським ханством. Організований Сірком похід на Акерман (нині Білгород-Дністровський) і ногайські улуси у другій половині літа 1659-го завадив Іванові Виговському розвинути досягнутий у Конотопській битві успіх і спільно з татарами вступити у межі Московської держави. Восени того ж 1659 року Сірко підтримав Юрія Хмельницького у боротьбі за гетьманську булаву. З весни 1660 року перебував на Січі. Не визнав умови укладеного Юрієм Хмельницьким Чуднівського договору 1660 року із Річчю Посполитою, однак у війні гетьмана з лівобережними полками та московитами зберігав нейтралітет. 

Восени 1662 року Івана Сірка вперше було обрано кошовим отаманом. Протягом наступних років він брав активну участь у боротьбі проти польських військ і полків правобережного гетьмана Павла Тетері, здійснив кілька успішних походів на Крим. Із початком 1664 року Сірко спільно з колишнім гетьманом Іваном Виговським рішуче виступив проти курсу Петра Дорошенка на зближення з Османською імперією.

Підтримував примирення з Річчю Посполитою, реалізоване в Острозькій угоді 1670 року Михайлом Ханенком і польським королем Міхалом Томашем Корибутом Вишневецьким. Навесні 1672 року намагався втрутитися у боротьбу за булаву гетьмана Лівобережної України, за що був заарештований лівобережною старшиною і засланий за наказом московського царя Олексія Михайловича до Тобольська (нині місто в Тюменській області РФ). Повернувся у 1673 році. 

В останній період життя провів ще чимало походів, прагнув зберегти права і вольності запорожців, мав активні дипломатичні зносини з Гетьманщиною, Річчю Посполитою, Московською державою, Кримським ханством. Завжди відзначався беззастережною хоробрістю та військовим талантом, що породило безліч легенд довкола його постаті. Ще за життя Сірка про нього було складено чимало пісень, легенд і переказів, у яких він поставав героєм, втіленням найкращих чеснот запорозького козака. 

Помер Іван Сірко на своїй пасіці на хуторі Грушівці біля Чортомлицької Січі. Похований поблизу с. Капулівки (нині Нікопольський р-н Дніпропетровської обл.). У 1967 році рештки Сірка перепоховали на іншому краю села, через загрозу підтоплення могили кошового водами Каховського водосховища. У 1980 році за антропологічною реконструкцією Галини Лебединської учениці Михайла Герасимова, було виготовлене і встановлене на Сторожовій Могилі нове скульптурне зображення Сірка. Автор нікопольський скульптор Валентин Шконда. Попереднє скульптурне зображення кошового було встановлено на подвір’ї Капулівської школи і дотепер зберігається зусиллями вчителя історії і знаного місцевого краєзнавця Л.Ф. Бурди.

         Література:

  1. Апанович О. Запорозька Січ у боротьбі проти турецько-татарської агресії, 50-70-ті роки XVII cт. К., 1961.

  2. Мицик Ю. Отаман Іван Сірко. Запоріжжя, 2000; Маслійчук В. Alter patria: Нотатки про діяльність Івана Сірка на Слобідській Україні. Х., 2004.

  3. Яворницький Д. Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман Війська Запорозьких низових козаків. Дн-к., 1990.

 

Sirko.tif

У 1960-х роках на підставі знайдених під час розкопок останків Івана Сірка антрополог Галина Лебединська (учениця видатного радянського антрополога Михайла Герасимова) створила скульптурний портрет кошового в старості. У мене виникла ідея написати цього видатного отамана в більш молодому віці, взявши за основу цей скульптурний антропологічний портрет. За однією з легенд Сірко врятував вовченят однієї вовчиці, котра потім із вдячності допомагала йому протягом життя – завжди попереджала про небезпеку.